Шлюбний договір (шлюбний контракт)

Шлюбний договір(контракт) - угода осіб, що вступають у шлюб, або угода чоловіка й жінки, щовизначає майнові права й обов'язки чоловіка й жінки в шлюбі та (або) у випадкуйого розірвання.

Шлюбним договоромчоловік і жінка можуть змінити встановлений законом режим спільної власності, встановитирежим часткової або спільної сумісної власності як на все майно, так і на йогоокремі види або майно кожного з подружжя. Вони можуть включити в шлюбнийдоговір будь-які інші положення, що стосуються майнових відносин. У тому числі,може бути передбачений порядок несення сімейних витрат, можуть бути визначенірозмір, строки, підстави й порядок надання утримання один одному, як у періодшлюбу, так і після його розірвання. Немайнові відносини (наприклад, правоспілкування з дитиною у випадку розлучення) в Україні не можуть бути предметомшлюбного договору.

Шлюбний договір можебути укладений як перед вступом у шлюб (у такому випадку він здобуває юридичнучинність з моменту державної реєстрації шлюбу), так і в будь-який час, під часшлюбу (у такому випадку, він є укладеним з моменту його нотаріальногопосвідчення).

Шлюбний договір можедіяти протягом  шлюбу й може бутирозірваний у будь-який момент за взаємною згодою чоловіка й жінки.

Шлюбний контракт єрізновидом двосторонньої угоди й повинен підкорятися загальним правиламдійсності угоди. Слід зазначити, що, якщо шлюбним договором регулюються правана нерухоме майно, він підлягає державній реєстрації й у випадку відсутностіреєстрації, не може застосовуватися до нерухомості.

При укладенні шлюбногодоговору варто пам'ятати про те, які умови не можуть бути включені в нього:

·      шлюбний договір не може регулювати особисті немайнові відносиничоловіка й жінки. Така заборона, насамперед , пов'язаний з тим, що примусовевикористання умов договору, що регулюють ці відносини, практично неможливо;

·      шлюбний договір не може стосуватися особистих прав і обов'язківчоловіка й жінки у відношенні їхніх дітей;

·      шлюбний договір не може обмежувати правоздатність і дієздатністьчоловіка й жінки, їхнього права звертатися в суд за захистом. Ця заборонаозначає, що в шлюбному договорі не може міститись положень, що забороняютьдружинам звертатися в суд з позовом про зміну, розірвання або визнаннянедійсним шлюбного договору, займатися підприємницькою діяльністю, одержуватидоходи, заповісти, приймати спадщину й т.д.